Мета

13173830_818894888244098_4721666302340926917_nЦе виняткове місце має служити, за допомогою реколекцій, виставок, наукових конференцій, інших принагідних заходів, увічненню пам’яті людей, які віддали своє життя задля Бога у ХХ столітті, а також тих усіх, що несправедливо постраждали і продовжують страждати за віру в наш час.

В історії України є події і люди, про яких не можемо забути. Це тисячі мешканців нашої землі, які загинули мученицькою смертю, це ті, що страждали, задля земної і небесної Вітчизни. Вони не піддалися злу, що завжди є нищівним, зокрема тоді, коли виявляється в насильстві однієї людини над другою і системи над суспільством.

Коли я став настоятелем Делегатури Місіонерів Облатів Марії Непорочної в Україні, уже тривала відбудова тиврівської святині, в підвалах якої серед сміття ми знайшли людські останки і я зразу зрозумів, що це скарб, щодо якого не можна бути байдужим. І почалися втомливі старання про створення гідного для них місця. Перед нами була одна мета: показати життя цих трагічних часів, незломну віру людей Поділля, яка привела їх аж на хрест мучеництва. Однак після страждань і хресної смерті завжди надходить воскресіння та відродження, яке бачимо зараз на власні очі. Санктуарій, який спільними зусиллями зараз відбудовуємо, символізує долю Церкви в Україні, яка, сподіваємося, відродиться як і ця святиня.

Меморіал – це місце, в якому передусім молоді люди зможуть дізнатись правду про недавні переслідування за віру в Церкві на Україні і про людей, котрим Церква завдячує свободу. Тут можна побачити і зрозуміти часи комуністичного режиму, методи і механізми які він  застосовував, а водночас – спротив злу, мужність християн, які не зреклися віри і передали її наступним поколінням.

Це є сучасна форма презентації життя і діяльності католиків в часи комуністичних
переслідувань. У стояннях меморіалу можна побачити багато пам’яток, пов’язаних з їхнім
життям, роботою, ув’язненням і смертю. Запрошуємо оглянути їхнє життя в часи переслідувань, предмети щоденного вжитку, а також фотографії, архівні документи, листи, прочитати і послухати свідчення, відео і аудіо-записи, які я збирав роками. А найтрагічніші, а водночас найцінніші експонати – це речі, в яких мученики загинули.
О. Павло Вишковський ОМІ

Закрити меню