З давніх-давен споживання страв за одним столом єднало людей. Також Господь Ісус Христос перед відходом з цього світу хотів споживати Пасху зі своїми учнями і залишився з нами у вигляді хліба і вина – як пожива на вічне життя.
Батько родини повернувся після заслання до свого рідного дому. Багато років він не бачив не лише своїх рідних, а й страв, які стояли на столі. У таборі його двічі заслали в карцер за те, що насмілився виявити своє невдоволення їжею. Вперше – він насмілився дорікнути, що в їжі піску було більше, ніж каші, а вдруге – що в юшці плавали черв’яки.
Дякуймо Богові, що ми щодня маємо їжу на столі. Зокрема тепер, коли постійно чуємо, що Covid 19 їсть усе нових і нових людей – на сьогодні це 505 тисяч осіб, водночас майже ніхто говорить, що кількість людей, які потерпають у світі від голоду, сягає майже 900 мільйонів, з яких з початку цього року померло 2,5 мільйони.
Коли ж ми врешті навчимося не залишати поза увагою тих справ, які насправді в житті найважливіші?