Меморіал мучеників за віру. Меморіал, котрий преображає. Кожному потрібно буде увійти тут через двері до келії смерті. Немає іншої дороги. Згідно напису при вході: «Не здаємося».
Кожен з нас тікає від хреста. Хочемо бути кимось великим, але по-людськи. Без терпіння, без жертви. Але ж християнство неможливо зрозуміти без хреста. Життя людини є великим змаганням з тайною хреста. Папа Римський св. Йоан Павло ІІ, 15 років тому, коли прибув до України, сказав і вказав нам на важкі часи, на приклад істинно християнського життя багатьох священиків і мирян в Україні, котрі у ХХ столітті пролили свою мученицьку кров за віру. В мучениках показав нам приклад людей незламних і сильних у своїй духовній, внутрішній свободі. Їхнє життя увінчане мученицькою смертю освятило це місце, де знаходилася парафія Святохо Архангела Михаїла. Вони особливо вшановували Матір Божу Тиврівську і ввіряли Їй своє життя і служіння. В особливий момент відбудови цього санктуарію хочемо, щоби тут повстав меморіал мучеників за віру. Це власне в цій піднесеній атмосфері наповненій відчуттям материнської опіки Марії, котра хоче обняти своїм піклуванням кожну людину, сім’ю і народ, в серці авторів за підтримки єпископів народилася думка, щоби увіковічнити історію мучеництва біля вщент зруйнованого санктуарію. В такий спосіб хочемо подякувати Богу за дар віри у серцях багатьох вірних. Щоби меморіал був цим виразом вдячності за віру, повстає одночасно з відбудовою тиврівського храму, котрий є символом відродження віри в Україні.
Послання Матері Божої, котра закликає до навернення і щоденної молитви за грішників, зреалізувалося у житті і свідоцтві смерті багатьох мучеників Поділля, серед яких також і прихожани Тиврівського Марійного санктуарію, котрий в той час було зруйновано. Плануючи будову храму і парафіяльного осередку було узгоджено з дієцезіальною владою, що Згромадження постарається відбудувати парафіяльний храм Матері Божої Тиврівської з окремою каплицею в стилі Санктуарію, де в майбутньому можна буде вшанувати мучеників нашого часу. Колись далекосяжні плани з понад 7 років сьогодні реалізуються в нас на очах.
Меморіал мучеників за віру буде розташований на території сьогоднішньої парафії Святого Архангела Михаїла в місті Тиврові на Україні. Створено буде цей меморіал на знак пошани для знаменитого поляка Св. Йоана Павла ІІ з нагоди 15-річчя його візиту в Україну а також на знак пошани для тих, котрі залишилися вірними і не зреклися своєї віри.
Меморіал буде відкрито на Поділлі в 2018 році у 80 річницю найважчих переслідувань за віру, коли в Україні закрито всі храми і не було жодного священика на свободі, а влада переконувала, що люди забудуть що таке релігія.
Ті, хто спричиняється до появи цього виняткового місця пам’яті і його теперішнього вигляду, мають на меті на різний спосіб – через вистави, наукові конференції, реферати, організацію щорічних святкувань на честь мучеників – увічнити пам’ять про мучеників за віру ХХ століття, вшановуючи це місце мучеництва.
Є події і люди, про котрих не можемо забути. До таких осіб належать тисячі мешканців нашої Батьківщини, а такими подіями є їх мученицька смерть. Сутність і послання їхнього життя виражається в словах: «Не здаємося». Вони не піддалися злу, котре завжди є ніщівним, а особливо, коли полягає на насильстві людини над другою людиною і системи над суспільством.
Даний меморіал є досконалим прикладом безкорисливого заангажування багатьох осіб в діяльність на користь увічнення однієї з найважливіших подій в найновішій історії України. Показуючи життя, діяльність і мученицьку смерть багатьох мучеників Поділля, меморіал приближає нас до того, щоб зрозуміти часи комуністичного режиму, методів і механізмів його дії, але також супротив злу, надію та спадщину Церкви.
Меморіал є дуже важливою навчальною установою, в котрій передусім молоді люди можуть дізнаватись правду про недавні переслідування за віру в Церкві на Україні і про людей, котрим Церква завдячує свободу. Це буде сучасна форма презентації життя і діяльності католиків в часи комуністичних переслідувань. У колекціях є зібрано багато пам’яток пов’язаних з їхнім життям, роботою, ув’язненням і мученицькою смертю. Можна буде побачити там їхнє життя з часів дитинства, предмети щоденного вжитку, а також багато пам’яткових фотографій. До найцінніших експонатів будуть належати речі, в котрих мученики були замордовані. Згадуючи приклад мучеників за віру, а також їх мученицьку смерть, прагнемо указати собі і іншим, Україні і цілому світу, що правда, справедливість, свобода і любов – це цінності непорушні і говорять нам про гідність і духовне багатство кожної людини і суспільства.
Меморіал буде знаходитись на першому поверсі у підвалах костелу святого Архангела Михайла на українському Поділлі, на місці, котре показує жорстокість і трагічну долю мільйона людей замордованих тільки тому, що були католиками. Меморіал стане натуральним наслідком того, що було здійснено комуністичним режимом.
Коли я став настоятелем Делегатури Місіонерів Облатів Марії Непорочної в Україні, уже тривала відбудова тиврівської святині, в підвалах котрої серед сміття ми знайшли останки мучеників і я зразу зрозумів, що це скарб, щодо якого не можна бути байдужим. І почалися утомливі старання про створення гідного для них місця. Просвітлювала нам одна мета: показати життя цих трагічних часів, незломну віру людей Поділля, яка привела їх аж на хрест мучеництва, а після хреста є завжди воскресіння і відродження, яке бачимо зараз на власні очі. Санктуарій показує долю Церкви в Україні, яка є символом долі цієї святині і на кінець відроджується як і ця святиня. Щоб розпочати екскурсію по меморіалу мучеників, потрібно буде пройти повз їхні могили. Тут неможливо буде пройти мимо. Навіть якщо не кожен помолиться, то по-іншому стане дивитися на меморіал, на представлене в ньому життя мучеників, котрі через свідчення свого життя допомогли світу побачити правду про країну без Бога і людяності, на все, що повинно було їх якби підготувати до найбільшого випробування, котре подолали перемагаючи.
Меморіал складається з ряду кімнат, в яких показано окремі етапи життя мучеників за віру від дитинства аж до смерті та її плоди. Під час екскурсії побачимо мучеників, котрих змінила віра і вони зростали, щоби стати сміливими людьми, готовими віддати життя за Христа. Тому як творці експозиції не можемо не взяти під увагу часів, які відбилися на житті нашого народу.
В одній з кімнат будуть картини відомі більшості поляків і українців аж за добре: листівки, решітки, бараки – символи повсюдного переслідування. На стіні будуть німі сцени котрі показують міліціонерів, котрі придушують палками всілякі відрухи віри. Кімната «в’язниця» це частинка української історії а також символічне висвітлення відвічного конфлікту між добром і злом, котрий в цей час був особливо видимий.
Але в цій ворожій реальності були і світліші сторони: тим, що сформувало мучеників був родинний дім. Входячи у кімнату під назвою «Дім» можемо побачити типову українську хату з хрестом, котрий є символом перемоги.
Кімната «Дар віри» буде серцем меморіалу. У центрі буде знаходитись знищений вівтар, тому що велич переслідуваних народжувалася біля вівтаря. На стінах будуть обширні докази душпастирської діяльності багатьох священиків. З фотографій будуть споглядати обличчя людей, котрим священики повернули віру в Бога і людей, представники різних верств: прості працівники, медсестри, студенти, лікарі та їхні свідоцтва. З гучномовців лунатимуть пісні тамтих часів. На екрані побачимо натовпи людей і свідчення їхньої витривалості та вірності, які можна буде як прочитати так і побачити на екранах.
Боротьбу добра і зла в людських серцях та в історії України буде підкреслювати освітлення. Із світлої кімнати люди заходитимуть у понурий коридор присвячений пам’яті жертв комунізму. Цілковита темрява буде також у кімнаті під назвою «Келія смерті». Проходячи повз німих свідків – берези з вінницького парку слави – станемо біля могили тисяч людей замордованих за віру. Супроводжувати нас будуть каміння, кляп, мотузка та ряси священиків. Як завжди після Великої П’ятниці наступає Великдень, так і наступні елементи експозиції впроваджують в настрій Воскресіння. Експонати показують великі плоди цієї мученицької смерті, тисячі свідоцтв навернень, уздоровлень і багато фотографій відбудованих сьогодні костелів. Виставу завершуватиме парафіяльна каплиця святого Архангела Михаїла з надписом «Хто ж як Бог». Надіємось, що відвідувачі переважно виходитимуть звідси в мовчанні і з молитвою. В каплиці буде також вівтар присвячений Слузі Божому о. Вродарчикові – мученикові винесеному на вівтарі з цієї землі як свідка і одного з тих, котрі віддали своє життя за віру в Бога. Думаємо, що люди не залишаться байдужими, деякі з них дуже добре пам’ятають ті часи, а деякі були ще малі, коли все це відбувалося. Будемо старатися створити сучасний меморіал, котрий промовляє до всіх: молодих і старих, з освітою і неосвічених. Будемо вживати сучасні засоби вираження: музику, фільм, гру світла. Надіюся, що люди виходитимуть з меморіалу збагачені не тільки знанням але також глибокими духовними переживаннями. Меморіал є місцем винятковим передусім тому, що показує шокуючу правду, яка торкнулася кожної сім’ї. Тож не можна вийти звідси невідміненим. До цього часу лише нечисленні могли дізнатись про цю проблематику з доступних книжкових видань. Незабаром буде ще одна можливість, щоб поширити свої знання про життя мучеників наших часів.
Пам’ятки про переслідування я збираю вже роками. Існує також спеціальний архів фотографій, аудіо записів та листів. Частина цього архіву знаходиться зараз в новобудованому меморіалі, але не лише тут.
Всього буде чотирнадцять кімнат, які символізуватимуть чотирнадцять стоянь хресної дороги – це така хресна дорога народу на наших землях. Перше стояння покаже синтетичний образ комуністичної реальності: кайдани, виписки з Кримінального Кодексу в яких говориться про кари які загрожували тим, хто ходив до костелу, фрагменти виступів представників тодішньої влади, між іншими Леніна, Сталіна, Брежнєва. Пізніше через дерев`яні сільські двері можна буде ввійти до наступного приміщення у вигляді родинного дому віруючих. Тут будуть фотографії, зображення костелу, який тоді тут знаходився, школи, поля, пейзажі рідного Поділля. Хочемо надати меморіалу первинний і автентичний стан, щоб відвідувачі мали враження, що мученики щойно вийшли з нього, бо мучеником – свідком є кожен з нас кожного дня на своїй життєвій дорозі. Поломник, котрий відвідає могилу, усвідомить собі, що сформувало цих мучеників.
Наступна кімната меморіалу присвячена буде священикам замордованим за віру. Це вони залишилися незломними підчас режиму і надихали віруючих до витривалості і вірності.
Після такої підготовки поломники зможуть ввійти до кімнати – в’язниці і переслідувань.
Фотографії знищених святинь, плачучих людей, пустих домівок – це все має викликати відчуття ситуації, в якій приходилося виконувати пастирське служіння в Україні.
В приміщенні під назвою «Кімната смерті» буде імітація бараку, в’язниці і кімнати тортур. Вихід з меморіалу має вести відвідувачів через кімнату «Життя після смерті», в якій видніє табличка з написом: «Ми вистояли» і фрагментом цитати святого Йоана Павла ІІ з його подорожі в Україну.
Послання Матері Божої, яка закликає до навернення і щоденної молитви за грішників актуалізувалось в житті і свідоцтві смерті багатьох з них. Як хранителі цього місця, усім серцем беремо участь в поширенні культу мучеників наших часів створюючи меморіал, котрий в сучасний спосіб, інтерактивний і мультимедійний приблизить людям, передусім молодим, послання життя і смерті мучеників за віру. Щоб полегшити відвідувачам глибше зрозуміння важливості цього місця, створимо Центр Інформації для Поломників, який буде обслуговувати парафія. Виходячи навпроти їхнім духовним потребам, буде доступне в Санктуарії відокремлене місце для молитви і адорації, цілування реліквій і поєднання з Богом в Таїнстві Милосердя. Кожен присутній тут поломник, зможе зміцнити свої духовні сили, відчути присутність мучеників і більше приблизитись до Ісуса, який перебуває в Найсвятішому Таїнстві.
Відчуваємо, що ті мученики допомагають нам у наших діях. Просимо їх про підтримку, коли кожного дня стаємо на коліна біля їхніх могил. Як хранителі Санктуарію Тиврівської Матері Божої звертаємось до людей доброї волі із проханням молитовної підтримки, як духовної так і матеріальної пожертви у вигляді цеглинки, для поширення культу мучеників і відбудови святині присвяченої незломним мученикам ХХ століття. Виражаємо велику вдячність всім, хто через молитву, страждання і пожертву складають цеглинку на розвиток Тиврівського Санктуарію.
О. Павло Вишковський ОМІ
Настоятель Делегатури